Дорогі ветерани Другої світової війни, учасники бойових дій, трудівники тилу, солдатські вдови, діти війни та жителі громади!
Дорогі ветерани Другої світової війни, учасники бойових дій, трудівники тилу,
солдатські вдови, діти війни та жителі громади!
8 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення і 76-у річницю Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, бо серцем, душею та розумом відчуваємо, що найдорожчим є Мир, а найстрашніше в світі – це війна.
Розуміння цього нас єднає і робить сильнішими. Скільки б не минуло часу, а День Перемоги завжди буде світлим днем зі сльозами на очах. Ця дата житиме в наших серцях. А у пам'яті назавжди залишаться святі імена тих, хто віддав своє життя за рідну країну, хто повернувся зі страшними каліцтвами та померли вдома, хто загинув у концлагерах, пропав безвісті.
Минуле України - це суцільна боротьба нації за створення власної держави. Тому сьогодні, у цей нелегкий для країни час, ми повинні згадати помилки минулого, щоб не повторювати їх у майбутньому.
Ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю героїв, які захистили нас в 20-му сторіччі, добровольців та бійців Збройних Сил України, які загинули на Східному кордоні вже у наш час, всіх, хто загинув у боротьбі з ненависним ворогом, захищаючи рідну землю. Віддаємо глибоку шану кожному, хто боровся за Вільну та Соборну Україну.
Неоціненний вклад у Перемогу жінок - матерів, дружин, сестер. Вони не тільки воювали - вони ростили дітей, працювали за кількох, рятували солдат на передовій і в госпіталях. Честь їм і слава, вічна наша пам'ять, глибока шана і людська вдячність!
Пам'ять - непідвладна часу, вона вічна. В наших душах і серцях сьогодні - гордість і радість наполовину зі святою скорботою. Бо дуже велика ціна Перемоги.
Велика шана ветеранам, учасникам визвольних рухів, родинам, які втратили найдорожче - синів, чоловіків, батьків, не залишимо без уваги сім’ї, що залишилися без рідної домівки, усіх, хто несе важку і небезпечну варту задля України.
Вічна пам'ять загиблим, честь і слава живим героям!
